фон ГАБСБУРҐ-ЛОТРІНГЕН Вільгельм (псевд. - Василь Вишиваний; 10.02.1896, м.Пола, Австро-Угорщина, нині м.Пула, Хорватія - 18.09.1948, Київ) - політичний і військовий діяч. Онук австро-угор. імператора Франца-Йосипа І. Архікнязь і ерцгерцог Австро-Угорщини. Закін. Вінер-Нойштадт. військ. академію (1915). Відтоді служив у 13-му улан. полку, який складався переважно з українців. У складі полку брав участь у боях під Ковелем, Луцьком, Літином. Обстоював укр. інтереси в Австро-Угорщині, зокрема активно домагався поділу Галичини на укр. і польськ. частини. Від 1917 як чл. австро-угор. сенату співпрацював з депутатами-українцями Є.Петрушевичем, К.Левицьким, Ю.Романчуком. За його безпосеред. сприяння І.Горбачевського призначено першим австр. міністром охорони здоров'я. Патронував Легіон УСС (від квітня 1918 - його ком-р). Після укладення Брестського мирного договору як ком-р армій. групи австро-угор. військ у травні - серпні 1918 був нач. гарнізону м.Олександрівськ (нині Запоріжжя), у жовтні 1918 - Чернівців. Під час існування Української Держави розглядався окремими укр. політ. і військ. колами як претендент на гетьманство, однак від пропозиції В.Петріва і П.Болбочана змістити П.Скоропадського зброй. шляхом відмовився. Від 1919 - полковник Армії УНР, співроб. відділу закордон. зв'язків Мін-ва військ. справ УНР. У лютому 1920 на знак протесту проти військ. союзу С.Петлюри з поляками покинув укр. уряд і виїхав до Відня, де підтримував зв'язки з Є.Коновальцем, В.Липинським, Є.Чикаленком. 1928 в Берліні вів безрезультатно переговори із П.Скоропадським, прагнучи об'єднати консервативні сили укр. еміграції. 23 вересня 1947 заарешт. рад. контррозвідкою у Відні, 21 липня 1948 за звинуваченням у націоналіст. і антирад. діяльності засудж. до 25 р. позбавлення волі. Помер у київ. в'язниці від двобічн. туберкульозу легенів. Автор поетич. зб. "Минають дні" (Відень, 1921), ст. "УСС з вересня 1918 року до перевороту в Австрії" // "Запорожець: Календар на 1921 р.", 1920, №12.
Опубліковано: Гай-Нижник П.П. Габсбург-Лотрінген Вільгельм фон // Енциклопедія Сучасної України. - Т.5. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. - С.251.
|
ЗАЧЕКАЙТЕ
|
 |