РОЗЛИЛИСЯ ФАРБИ, НАЧЕ КРОВ
Розлили́ся фарби, наче кров,
Плямами й нерівними стежкáми
На папері... Як й моя́ любов
Розтіклáся по мені струмками.
Запекли́ся змішані чуття,
Як в суцвітті кольоровім рани
Й розплескáлось барвами життя,
Й пензлем долі нарізає шрами
Там, так гли́боко, - в душі...
Той, хто рухає серцями,
Хто шляхи малює у тиші́
І розкраплює палітру між світами.
Павло Гай-Нижник
4 серпня 2011 р.