НА ЗУПИНЦІ
Ти стоїш одна (чи на одинці?),
Несміливо мрієш про любов
Й сподіваєшся, що раптом на зупинці
Між людей його зустрінеш знов.
Як стиснéться в клекотінні серце
В мить, коли він знову обіймé
І у твóї очі, як в люстерце,
Той жаданий погляд зазирне.
Як тоді... Закохано... Як жінці,
Від якої в серці стигне кров...
І всміхаєшся розгублено хмаринці,
Бо він досі так і не прийшов.
Ти стояла би, можливо, так ще довго
Й млосно тішилась у вимріянім сні,
Аж тут п'яний випадковий поштовх
Нагадав - не мар, минули тії дні.
Павло Гай-Нижник
4 серпня 2011 р.