ЗІЗНАННЯ
Тебе зустрів у всéсвіті людей,
Щоби довіку сяйво це плекати
І в нім палати. Й посеред тіней
Горінням серця світло зігрівати.
Між спалахами грізних блискави́ць
Мені Бог дав тебе оберігати
І підбирати рóси із зіниць,
І у обі́ймах цвіт той пеленати.
Я заплету у твóї коси зорі
І укладу на хмарку колихати
В чуттєвих хвилях, наче в морі,
Щоб вічно в ніжності втопати.
Під переспі́в цілункових дощів
Віків до спливу віддано кохати
Тебе єдину - я дарунок долі стрів,
Аби ніколи більше не втрачати.
Павло Гай-Нижник
16 вересня 2011 р.
|
ЗАЧЕКАЙТЕ
|
 |