БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ
Зазо́рювалась вічність і сміялась
Понад Землею і у ній самій,
Коли народження із смертю повінчалось,
Й в саду раєвім розважався Змій,
Любове ж перша із гріхом стрічалась
Навіки вічнії в століттях завіті́й,
І радість з горем назавжди побралась,
А перша усмішка - з останнім рухом вій,
Мов юність з старістю зв'язалась
Ще з криків немовляти, з перших мрій,
Й до миті судної, в якій то все зосталось,
Та волі Божої... Його таємних дій.
Павло Гай-Нижник
24 жовтня 2011 р.
|
ЗАЧЕКАЙТЕ
|
 |